З рідним словом міцніє держава

                                                      Мово рідна! Мово невмируща!

                                                  Нездоланна в просторі віків!

                                                             Ти потрібна нам, як хліб насущний,

                                                                       Як дарунок вічний прабатьків.                                                                      

21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Українська мова з покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавалася нам предками. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду. Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.                                                   На протязі багатьох років Єрківська сільська бібліотека популяризує українську мову серед жителів села. Саме цього дня в Єрківській сільській бібліотеці пройшов мовознавчий калейдоскоп «Мова барвиста, мова багата, рідна і тепла, як батьківська хата». Багатство мови зберігається у незліченній кількості чудових українських пісень у живій розмовній мові. Учасниці фольклорного ансамблю «Єрківчанка»:Ганна Байдіна, Тамара Джунь, Марія Канцібер, Ніна Крицька, Тетяна Чоботаренко та Ніна Ющенко закохані в українську пісню. Жінки завітали на фольклорні посиденьки «Люблю я пісню українську». Чудові українські пісні лунали в бібліотеці у виконанні жінок.

Для користувачів молодшого шкільного віку бібліотекар підготувала мовознавчий струмочок  « Світла і багата, мова мами й тата». Юні шанувальники рідного слова виявилися гарними знавцями українських  приказок та загадок. Дітей привабили новенькі книжечки  українських дитячих письменників, які вони переглянули та вибрали для читання вдома.

Для відвідувачів бібліотеки підготовлена книжкова мозаїка «Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово! У барвінки зодягайся, українське слово!» 

Тож, шановні друзі, завітайте до Єрківської сільської бібліотеки та перегляньте книги, які ознайомлять вас з правилами української мови, збагатять словниковий запас, а також з творчістю видатних українських письменників та поетів.

Хай усіх нас єднає належність до великого народу! Плекаймо всі разом ту мову, що дісталась нам у спадок від наших пращурів! Любіть, поважайте та вдосконалюйте нашу мову, адже мова, як і Україна, — у нашому серці, і починається вона з кожного з нас.

 

 

 

 

Герої Майдану – борці за свободу, що долю змінили цілого народу!

Майдан живе, і буде жити,
Народ, що волі прагне, не здолать,
Бо правду, як Дніпро, не зупинити,
Бо ми – і спів, і гнів, і мир, і рать.

 В Україні, 20 лютого, вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні, загиблих під час розстрілів на Майдані.  Революція Гідності  кардинально змінила напрямок розвитку держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян – справжніх патріотів Батьківщини. Але шанс на зміни дістався нам дорогою ціною – ціною людських втрат. Вічною раною на серці кожного українця буде пам’ять про героїв Небесної Сотні та всіх українських захисників кожен з яких віддав за свої переконання найвищу ціну – власне життя.                                                            З  метою вшанування пам’яті  Героїв Небесної Сотні та патріотичного виховання підростаючого покоління в Єрківській сільській бібліотеці відбулася бесіда – екскурс  «Це наші сльози, наша радість, це наша гідність та любов» . Бібліотекар розповіла про героїчні події, які відбувалися на Майдані у листопаді 2013 року - лютому 2014 року, які переросли в боротьбу українського народу за незалежність та цілісність нашої держави проти російських окупантів до сьогоднішніх днів. Для відвідувачів бібліотекар підготувала  виставку – розповідь «Майдан. Простір гідності, свободи і єднання», яка знайомить з матеріалами подій Революції Гідності, що пробудила в душі кожного українця потяг до свободи та волі. Книжкова виставка привертає увагу відвідувачів бібліотеки творами сучасних українських авторів про події на Майдані, а також  книги в яких розповідається про долі звичайних українців, що опинилися в зоні бойових дій. На сторінках багатьох сучасних книг закарбовано надзвичайно важливий період України і це допомагає всім нам згадати, побачити наскільки той час був епохальним кроком до зміни свідомості української нації. 

  Зацікавила користувачів творчість поетеси з Полтавщини Тетяни Домашенко, зокрема книга «Ангели-охоронці» - це віршована історія України. Книга з гірким присмаком правди. Там є все: і вдячність воїнам, і біль за Україну, і заклик до дій. 21 лютого 2014 року Тетяна Домашенко вперше назвала Небесною Сотнею полеглих учасників Євромайдану у вірші  «Небесна Сотня воїнів Майдану». 

Ми схиляємо голови, віддаючи глибоку шану всім, хто поклав своє життя за свободу рідної землі. Вічна пам’ять і слава Героям! Вони не вмирають, а навічно залишаються небесними захисниками України! Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях.

Події на Майдані проявили вражаючу незламність, патріотизм та хоробрість українських захисників, які ціною свого здоров’я і життя сьогодні боронять  від російського агресора незалежність та цілісність нашої країни.

Слава Україні! Слава ЗСУ!

 

 

 

Україно, твоя сила в єднанні!

   А наша єдність нездоланна,                                                                                               Бо в нас тече козацька кров.                                                                                              За скільки літ нас не здолали,                                                                                            А отже вистоїмо знов.

16-го лютого, вся Україна відзначає державне свято – День Єднання, з метою залучення уваги до зміцнення єдності українців та підтримку всіх демократичних миролюбних сил у світі, для консолідації суспільства навколо територіальної цілісності, соборності та захисту незалежності України. День єднання – свято, яке має згуртувати українців і показати, що ми – єдиний народ.                                          В Єрківській сільській бібліотеці учасниці клубу дозвілля для жінок «Єрківчанка»  разом з бібліотекарем підготували патріотичний вернісаж  «Тісніше станьмо, сильні духом, під прапором одним».   

                                

                                                

Для юних відвідувачів бібліотеки була проведена година державності «У серці кожної дитини живе любов до України». Діти поглибили свої знання про Батьківщину, її символи – Герб, Прапор, Гімн; пригадали народні символи України – калину, віночок, вишиванку;  ознайомилися з поняттями «єдина», «незалежна». Участь у таких заходах спонукає дітей відчувати гордість за свою державу, робить незабутніми почуття єдності, повагу до її захисників, закликає  ще більше поважати і любити свою країну, свій народ, свій рідний край.

 Для всіх відвідувачів  бібліотекар підготувала книжкові виставки патріотичного спрямування.                                                                                                          Виставка – присвята «Україна понад усе – єдина і незалежна».

Виставка – панорама « В усіх тисячоліттях і віках нехай святиться слово – Україна!»

Заходи, проведені в цей день, подарували розуміння того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови духовно багатої, вільної та демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Навіть зараз, в нелегкі часи для нашої Батьківщини, ми не перестанемо вірити, що територіальна цілісність України, навіки залишиться непорушною. Адже вона скріплена кров’ю мільйонів незламних борців минулого століття і тих, хто і зараз веде боротьбу з ворогом, який посягнув на цілісність нашої держави.

Сьогодні, у День єднання, ми довели, що ми – разом, ми – єдині, і в цьому наша сила!

В єднанні наша сила!!!

Ми сильні коли ми разом! Слава Україні та нашим захисникам! 

З ДНЕМ ЄДНАННЯ, УКРАЇНО!

 

Афганістан живе в моїй душі і чується безсонними ночами…

«Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

                                                                   Не всі вернулися сини із тих ночей…                                                                                                                                                   15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Сьогодні минає 34 роки з дня виведення військ з Афганістану. Афганська війна  залишила невиліковну рану у серцях тих, хто брав участь у бойових діях, хто втратив друзів, синів чи батьків. Війна в Афганістані тривала більше 9 років. Участь у ній взяли 160 375 українських військовослужбовців, 3360 з яких загинули, 72 зникли безвісти, близько 4000 отримали інвалідність.                                  За кожним воїном – афганцем – свій життєвий подвиг, своя доля. Чимало наших земляків виконували свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Одним із таких і є Купенко Іван Олексійович житель села Єрки, який народився 26 лютого 1964 року. В 1979 році закінчив Єрківську восьмирічну школу. З 1979 року по 1983 рік – навчався в Миргородському керамічному технікумі. 1квітня 1983 року був призваний до лав радянської армії. Два з половиною місяці проходив  службу в Туркменії  місті Йолотань. 23 червня  був відправлений в Кабул, а потім в місто Баграм у мотострілковий 177 полк де і проходив подальшу службу. В полку проходили службу хлопці різних національностей: білоруси, таджики, узбеки, українці,  а найбільше було молдаван. Через рік був назначений командиром екіпажа БТР -70 та  відправлений  в кишлак Джабаль-Уссарадж. Зі слів Івана Олексійовича, завданням екіпажу була охорона труб по яких надходили солярка та керосин, а також забезпечення безперешкодного проїзд у по трасі. Іван Олексійович, із смутком в очах , згадує події, коли виїжджали на завдання по ліквідації пробоїн в трубі. На одному із таких завдань підірвалися на міні та отримали серйозні поранення командир взводу та два рядові солдата.  Найважче було коли гинули  хлопці і доводилося упізнавати їх тіла.  Тривожними були ці роки і для батьків Івана Олексійовича. Із теплом у серці розповідає він про маму. Згадує, коли  бойовий товариш, Федір Попов  із Диканьки, був у відпустці та провідував його батьків і привіз гостинці від мами та вітання з рідної землі.               25 травня 1985 року демобілізувався із лав радянської армії. Працював в рідному селі бригадиром – садівником, а згодом помічником завідуючого ферми №2. В 1986 році вступив на заочне відділення до Полтавської сільськогосподарської академії. З 1986року по 1989 рік працював завідуючим СТФ, а потім головним зоотехніком колгоспу.  На даний час Іван Олексійович приймає активну участь в громадському житті села.                                                                                                                               З метою вшанування пам’яті воїнів – афганців  в Єрківській сільській бібліотеці оформлена виставка - спогад «Афганістан - пекучий біль і вічна пам'ять».    До уваги відвідувачів представлені книги про війну в Афганістані, статті з газет, які відображають мужність і героїзм наших бійців, фотографії учасників бойових дій – наших земляків, їх спогади, які викликають особливі відчуття та хвилювання.                                                                                    

Бої закінчуються. А історія - вічна. Пішла в історію і десятирічна афганська війна. А ще довго будуть турбувати нас голоси загиблих і живих . Тож, давайте  ми з вами будемо пам’ятати воїнів-ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі - у спогадах, у снах, у думках.