Чорним лихом, чорним смутком в ніч квітневу став Чорнобиль

 

       Чорнобильський вітер по душах мете.                                                                                                                                                                                                                             Чорнобильський пил на роки опадає.

        Годинник життя безупинно іде,                                                                                    …  Лиш пам’ять усе пам’ятає.                              

   Весна… Чорнобиль… 26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю,   суму і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо. Стогне дзвін. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа. Тридцять вісім  років минуло з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покрила білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. У ліквідації аварії брали участь 600 000 людей: пожежники та медики, військовослужбовці та персонал станції – вони виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм здоров’ям та життям. Живою раною на все життя залишився Чорнобиль і для мужніх чоловіків сіл Єрки та Ярмаки. Їх біль не вщухає, тривога не покидає, пов’язана зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Доземно схиляємося в подяці перед земляками - ліквідаторами цієї страшної аварії. Серед тих, хто скуштував гіркоту Полину, були:                                                                                                                         

 Степанько Іван Іванович народився 11 серпня 1965 року в с. Єрки. В Чорнобильській зоні перебував з 02.08 по 03.09. 1986 року.

                                                                                                                                                   

Супрун Валентин Григорович  народився 11 жовтня 1963 року в с. Єрки. В Чорнобильській зоні перебував з 28.04 по 05.05. 1986 року.

                                                                                     

Квітка Михайло Михайлович народився 26 лютого 1955 року в с. Ярмаки. В Чорнобильській зоні перебував з 01.06 по 11.09.1986 року.    

     

   Матюшенко Олексій Вікторович народився 28 листопада 1955 року. В Чорнобильській зоні перебував з 29.07 по 03.09.1986 року.

  Овчаренко Василь Іванович  народився 22 червня 1956 року в м. Миргород. На даний час проживає в с. Ярмаки. В Чорнобильській зоні перебував з 28.04 по 05.05. 1986 року.

                                                                    

                           На жаль не дожили до нашого часу:       

                                                                                                    

Мащенко Іван Олексійович  1949 року народження.                                                                         В Чорнобильській зоні перебував з 08.06 по 03.09. 1986 року.

Квітка Михайло Григорович народився 15 вересня 1961 року в с. Ярмаки. Перебував в Чорнобильській зоні  з 08.06 по 08.08. 1986 року. 

 

 

Цуркан Григорій Васильович  1952 року народження.                                                                      В Чорнобильській зоні перебував з 03.05 по 30.05. 1986 року та 03.06 по 30.06.1986 року    

 

   

Шовкопляс Петро Володимирович  народився 1 жовтня 1961 року в с. Ярмаки.  В Чорнобильській зоні перебував з 25.05 по 10.09.1986 року.

 

                                                                                                                          

Шумак Микола Васильович 1956 року народження . В Чорнобильській зоні перебув з травня по червень 1986 року. 

                                                                                                                            

Чорнобильський дзвін.

За ким же б’є він?

За тим, хто пішов

У високу блакить,

Щоб звідти на мудрість

Нам очі відкрить.

Щоб пам’ять не згасла,

Щоб ти пам’ятав,

Як розлючений той

Там реактор палав.

Чорнобильський дзвін.

Печаль і журба,

За тими б’є він,

Кого вже нема...

                        Вічна їм пам’ять!                                                                              

    Проходять роки після аварії на ЧАЕС. В цьому році в тридцять восьмий раз ми з вами перегортаємо трагічну сторінку в історії нашої держави. Сумну сторінку тому, що вона пов’язана з людськими життями. Та не згадати  це неможливо. Страшні події  аварії на Чорнобильській АЕС висвітлює виставка – спогад «Чорнобиля гіркий полин на серце ліг незримо й тяжко», яка організована  в Єрківській сільській бібліотеці. Матеріали виставки розповідають про воєнізовані підрозділи пожежників, солдатів, лікарів, водіїв, що були кинуті на боротьбу зі смертельною радіацією і в цей час не думали про себе, а знищували осередок стихійного лиха, піклуючись про дітей, стариків, жінок та наше майбутнє. Усі жахіття й проблеми Чорнобиля знайшли відгук у серцях і творах українських письменників та поетів. Виставку доповнює краєзнавча ровідка «Чорнобиль біллю озивається» зі  спогадами земляків - односельчан та інших ліквідаторів Полтавського краю.

Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала  всьому живому і неживому. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.  Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.