Проходять роки після аварії на ЧАЕС. В цьому році в
тридцять четвертий раз ми перегортаємо трагічну сторінку в історії нашої
держави. Сумну сторінку, тому що вона пов’язана з людськими життями.
Та не згадати це неможливо. В пам’яті
імена людей, які стали на боротьбу з вогненним драконом, які ціною власного
життя боролися з невидимим ворогом. Боротьба була не рівною і не на користь
людини, але стихія була приборкана.
Живою раною
на все життя залишився Чорнобиль і для мужніх чоловіків Ярмаківської сільської
ради. Їх біль не вщухає, тривога не покидає, пов’язана зі скорботним часом
ядерного апокаліпсису. Доземно схиляємося в подяці перед земляками - ліквідаторами
цієї страшної аварії. Серед тих, хто скуштував гіркоту Полину, були:
Квітка Михайло Григорович народився 15 вересня 1961 року в с. Ярмаки. Перебував в Чорнобильській зоні з 08.06 по 08.08. 1986 року.
Квітка
Михайло Михайлович народився 26 лютого 1955 року в с. Ярмаки. В Чорнобильській
зоні перебував з 01.06 по 11.09.1986 року.
Матюшенко
Олексій Вікторович народився 28 листопада 1955 року. В Чорнобильській зоні
перебував з 29.07 по 03.09.1986 року.
Овчаренко
Василь Іванович народився 22 червня 1956
року в м. Миргород. На даний час проживає в с. Ярмаки. В Чорнобильській зоні
перебував з 28.04 по 05.05. 1986 року.
Степанько
Іван Іванович народився 11 серпня 1965 року в с. Єрки. В Чорнобильській зоні
перебував з 02.08 по 03.09. 1986 року.
Супрун Валентин
Григорович народився 11 жовтня 1963 року
в с. Єрки. В Чорнобильській зоні перебував з 08.06 по 26.06. 1986 року.
Шовкопляс
Петро Володимирович народився 1 жовтня
1961 року в с. Ярмаки. В Чорнобильській
зоні перебував з 25.05 по 10.09.1986 року.
На жаль не дожили до нашого часу:
Мащенко
Іван Олексійович 1949 року народження. В Чорнобильській зоні перебував з 08.06 по
03.09. 1986 року.
Цуркан Григорій Васильович 1952 року народження. В Чорнобильській зоні
перебував з 03.05 по 30.05. 1986 року та з 03.06 по 30.06.1986 року
Шумак Микола Васильович 1956 року
народження. В Чорнобильській зоні перебув з травня по червень 1986року.
Вічна їм пам’ять!
Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь
знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли
ядерна смерть загрожувала всьому живому
і неживому. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо
її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто
заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.
