Душі загиблих від голоду стукають в наші серця

  

Запалила свічку, запалила,
Щоби більше лихо не ходило,
Хай палає свічка світлом білим,
Щоб в бабусі серце не боліло…
Щоби більше не прийшло те горе,
Хай горять свічки Голодомору.
Чуєш – душі аж до неба кличуть!
Хай горять вогненні білі свічі!

28 листопада – День пам’яті жертв Голодомору, день глибокої скорботи і туги за мільйонами обірваних життів наших співвітчизників. Голодомор, що прокотився трьома потужними хвилями Україною, забрав тисячі й тисячі життів українців, став масштабною національною трагедією. Пройшло багато часу від тих трагічних подій, але серце й досі кровоточить, душа здригається від болю й сльози навертаються на очі від усвідомлення цієї жахливої трагедії. Смуток огортає душу, коли вчитуєшся й осмислюєш рядки архівних документів, вислуховуєш сповнені печалі розповіді очевидців Голодомору, штучно створеного в Україні.Але правду про це повинні знати всі, якою б гіркою вона не була. Саме з цією метою в Єрківській сільській бібліотеці пройшла година пам’яті й скорботи «Ми в цій землі житами поросли, щоб голоду не знали люди вічно». Бібліотекар ознайомила присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору на Миргородщині, зокрема в селі Єрки. Також вона звернула увагу на книжкову виставку – інсталяцію «Чорна сповідь твоя, Україно». Зі сторінок видань – книг, журналів та газет, представлених на виставці, постає жахлива картина нищення української нації. Виставку доповнюють художні твори, присвячені трагедії українських селян та всього українського народу. 

 Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, пам’ять українських сіл та хуторів, які щезли з лиця землі під час Голодомору.  Покладанням квітів до пам’ятного знаку в селі Єрки вшанували пам’ять померлих односельчан в 1932 – 1933 роках.                                                                                                                                                    Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їз у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

 

 

Україна – країна гідності та свободи

                                                                                                                            Небесна Сотня – цвіт країни,

                                                                          Тобі схиляємо уклін.

                                                                          У наших серцях «Кача плине»,

                                                                          А Вам в церквах лунає дзвін!

  21 листопада в нашій країні відзначається день Гідності та Свободи. В історії України було багато трагічних періодів та подій. В наш час в історію увійшла ще одна подія – МАЙДАН, який змінив нашу державу та наш народ і наше життя. Шукаючи Європу, ми знайшли Україну. Головний символ Революції Гідності – прапор України. Єдиний духовний помічник – національний гімн. Революція відбулася не лише в політичному житті країни. Вона відбулась у нас самих, у нашій свідомості. Адже, Україна – це територія гідності і свободи.                                                                                                                               На Євромайдані були мільйони українців, кожен усвідомлював небезпеку та ризик, але переважало бажання змінити країну. З кожним кривавим днем протистояння Небесна Сотня поповнювалась новими Героями, яких у вічність проводжала вся країна…

Майдан повстав, Майдан гудів…

На подвиг і відвагу

І з міст, і з сіл, і звідусіль

Ішов народ під стягом.

І революції ступні

На чорнозем ступали.

У церкві кожен дзвін дзвенів,

Щоб чули всі і знали.

Iшов народ за майбуття,

Долав стежки і траси,

Не за жебрацтво, за життя

Повстали Львів, Черкаси.

Гримить Житомир, кличе Київ,

Від заходу до сходу,

Від Сумщини і до Волині

Лунає гімн свободи.

 Напередодні відзначення Дня Гідності та Свободи  бібліотекар Єрківської сільської бібліотеки підготувала  історичну подорож у часі «На варті наших душ Небесна Сотня» та виставку – пам’ять «А сотню вже зустріли небеса…», які  розповідають про перебіг Революції Гідності, що пробудила у душі кожного українця нестримний потяг до свободи та волі; патріотів України, які не пошкодували свого життя заради Свободи. 

                   

 Всі ми віримо, що Небесна Сотня стоїть перед Божим Престолом і буде повіки опікуватися долею України. Кожному потрібно пам’ятати, що Герої не вмирають, вони завжди з нами поряд.

 

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово! У барвінки зодягайся, українське слово!

                      Єдиний скарб у тебе – рідна мова.
Заклятий для сусіднього хижацтва.
Вона твого життя міцна основа,
Певніша над усі скарби й багатства

П. Куліш

9 листопада українська громада відзначає велике духовне свято — День української писемності і мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях розвитку рідного слова і його безсмертних творців. Мова — це велике національне надбання, коштовний скарб із могуття інтелекту і криці моралі, це пісня душі, покладена на слова. У ній досвід, мрії і сподівання мільйонів людей, об'єднаних в єдине ціле — народ.                                                                                                        На протязі багатьох років Єрківська сільська бібліотека – філія популяризує українську мову серед жителів села. До Дня української писемності та мови в бібліотеці для користувачів різних вікових категорій організована та оформлена книжкова виставка «Щира втіха – рідна мова, краю отчого краса» на якій представлено розмаїття мовознавчих видань: словників, довідників, збірників поетичних творів, віршів про мову. 

 Книжкова виставка «Краса поетичного слова наших земляків»  доповнила і розкрила красу і велич  поезії  поетів Полтавщини.                                                            

                                  

  Тарас Шевченко — український поет, наш духовний батько, Пророк і творець нації. Ідеї, закладені в його поезіях, стали золотим ядром української національної свідомості. Своєю мовою Шевченко об’єднав усі частини української етнографічної території, Шевченкова мова, скупана у фольклорно-пісенних ріках, - це явище духозведення нашої нації. Тому постійно діюча виставка – портрет «Слово, пісня, дума Кобзарева – ви окраса й суть мого життя» завжди приваблює читачів.                                                         

   У 1991 році Україна стала незалежною державою. З розвитком держави інтенсивно розвивається і українська мова. Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову — багату, розвинену, гнучку. Нею можна висловити все: від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень, оповідань. Багатство мови зберігається у незліченній кількості чудових українських пісень, у думах і казках, у творах письменників, у живій розмовній мові. Наше завдання — берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. І хоч наша мова зазнала гоніння, переслідування, зараз вона живе, квітне і вдосконалюється. Любімо і бережімо її.