Двадцять вісім – це дуже мало.
Двадцять вісім – це наче й не жив.
І поклали поета в хмари –
І до хмари
немає стежин
А.Кравченко
Василь
Симоненко прийшов до нас провісником нової доби України. Короткий спалах його
життя став незгасною зіркою його поезії. Патріотична лірика, любов до рідної
України посідає визначальне місце у творчості Симоненка. Народився поет 8
січня 1935 року на Полтавщині в селі Біївці. Виховувався лише
мамою-колгоспницею та дідусем. До школи малому приходилося ходити пішки більше
9 км, але закінчив її з золотою медаллю. Він був дуже обдарованою дитиною, мав гарну
пам’ять та гострий розум. У 1952 році вирішує пов’язати своє життя з
журналістикою. Вступив до Київського університету ім. Т. Шевченка де навчався
разом з Б. Олійником, Т. Коломієць, Б.
Рогозою та А. Москаленком. Саме в студентські роки в нього загорається іскра до
творчості та поезії зокрема. Товаришував з Л. Костенко, І. Драчем та А.
Горською, разом з якими відвідував Клуб творчої молоді у Києві. Василь
Симоненко горів бажанням запалити національне відродження.
За все коротке життя Василя Симоненка встигли побачити світ лише дві книги – «Тиша і грім» (збірка
поезій) та «Цар Плаксій і Лоскотрон». Його вірші вийшли друком у Мюнхені. Решта
праць вийшла вже після смерті поета за допомогою його друзів. До 85 – річчя від дня
народження українського журналіста, поета – шістдесятника, лауреата
Шевченківської премії (посмертно) Василя
Симоненка в Єрківській сільській бібліотеці
відбулося літературне читання
«Нерозстріляне українське слово».
А
для всіх відвідувачів, хто бажає дізнатися більше про поета, бібліотекар підготувала виставку – портрет «Витязь
молодої української поезії».
Користувачі мають змогу ознайомитися з
творами та біографією поета, дізнатися цікаві факти з життя Василя Симоненка,
ознайомитися з думками інших видатних людей про творчість та життя нашого земляка.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.